Ідейний батл

Есмеральда Еверфрі

Ідейний батл поміж «тік» і «так»: Немає правил, і обмежень теж. Ним править Хаос, судить Кавардак, Сам Тартар - то глядач без меж... Братерства клятви поєднали вмить Добро і Зло, зробивши їх одним. В одного серце раптом защемить - Для іншого світ миттю став пустим... Фортуна Кармі віддала свій трон; Діоніс з Вакхом кинули запій; Морфей забув за книгою про сон... Чекайте, бачив хто тут мій сувій? Світ раптом став дзеркально негативним: Тут «ліво-право» тепер «вгору-вниз»... Можливо, стати краще неактивним, І не виходити за норм карниз? Ідейний батл поміж «тік» і «так» - Пусті слова, стандартний компроміс... За правду не дадуть навіть п'ятак - Радше підуть в долину горя й сліз.

2019-06-22 07:17:22

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сандра Мей

Круто🤩

Відповісти

2022-10-27 15:25:18

Інші вірші поета

В нас сім'я є на селі Так легко вдавати із себе творця Тебе знову не бачать Вітер

Інші поети

Sumyat Swezin

@Sumyat_Swezin

Veronika Gold

@Goldenbum

Marie

@H0NEY3EE

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

3323

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11523