Я (Волонтер)
(18+)
Я — волонтер вщент убитого серця, Та все ж до біса — ці інвестиції Кожного разу поїздка нелегка, Кожного разу в новій амуниції. Кава у горлі. І кексик десь там. Страх по периметру летких легень. Вірші вилазять по тихим ночам, Ледве лишаючи камінь себе. Я — волонтер вщент затраханих вен, Купи гноїська і вбитих машин. Шкода, але ані саней, ні мент, Ніц не зостало — спалено всіх! Бруду в крові... хоч дідькові шли В гарному з бантиком з пластику боксі! Прийме на груди — і дасться взнаки Реальність того, що всі ходим босі. Я — волонтер сих забутих думок, Що виливаю, рвучи всі м'язи. Візьме в обійми спалений смог; Й гній, який мав би повік догоряти.
2019-01-16 00:45:47
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lady_with_Cat
Чому так жостко?
Відповісти
2019-02-10 22:13:25
1
Man Vi
@Lady_with_Cat не знаю))) життя...
Відповісти
2019-02-10 23:30:41
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12178
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2997