Уклін

Man Vi

Вклонився я тобі, та знав спектакль, У ньому я не маю happy end’у. Завіса – знизу, кінчився ансамбль, А серце моє не зійшло на сцену! Куліси – захист. «Шансів маєш нуль!» - Почуло – та й світ за очі подалось. Ще скільки бід, ще стільки злісних куль Йому, сердешному, вловить зосталось? Ех… Спогади… Вони такі терпкі, Немов вино: ще й ллються так криштально. Сп’янів від них, забувся вже за ціль, Яка вона на форму і прохання. Як жаль? Що жаль? Болить і, ніби, мило. Не зна, від чого, й що із того буде? Але ту мить, як вгледів твоє личко, Напевне, вже ніколи не забуду. Й не сором це писати!? Правда щира! Але вважай, як хоч, - і божевільним. Лише вклонюсь – в очах тих віра, Що є вогонь надії не єдиний. І погляд мов солодкий; смак його Гіркий, на жаль, але і не смертельний. Але спитати дай у нього самого. Можливо, я колись до нього верну?..

2018-10-03 21:27:01

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Man Vi

дякую)))

Відповісти

2018-10-03 21:42:56

Подобається

Інші вірші поета

Не рвіться ви, життя нитки Опіки Каменепад Вода замість віскі

Інші поети

Vitalina Shepel

@Vitalina_kiss

GRAFO

@grafo

MaggieB

@MaggieB

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

15991

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15810