Уклін
Man Vi
Вклонився я тобі, та знав спектакль, У ньому я не маю happy end’у. Завіса – знизу, кінчився ансамбль, А серце моє не зійшло на сцену! Куліси – захист. «Шансів маєш нуль!» - Почуло – та й світ за очі подалось. Ще скільки бід, ще стільки злісних куль Йому, сердешному, вловить зосталось? Ех… Спогади… Вони такі терпкі, Немов вино: ще й ллються так криштально. Сп’янів від них, забувся вже за ціль, Яка вона на форму і прохання. Як жаль? Що жаль? Болить і, ніби, мило. Не зна, від чого, й що із того буде? Але ту мить, як вгледів твоє личко, Напевне, вже ніколи не забуду. Й не сором це писати!? Правда щира! Але вважай, як хоч, - і божевільним. Лише вклонюсь – в очах тих віра, Що є вогонь надії не єдиний. І погляд мов солодкий; смак його Гіркий, на жаль, але і не смертельний. Але спитати дай у нього самого. Можливо, я колись до нього верну?..
2018-10-03 21:27:01
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Man Vi
дякую)))
Відповісти
2018-10-03 21:42:56
Подобається
Інші вірші поета
Тихий шепіт темних митей To Kill Торкнись Відображення
Інші поети
Marco Lori
@Travique
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1923
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15872