Пісня
Man Vi
Я десь сиджу. І де – не знаю. Хтось ллє у кухоль срібний мед. І ллється щось по вуха краю, І лізе, й лізе наперед. Чи пісня то, чи голос твій, Який не вловлю ні на мить? І хочеться вернутись в стрій Життя, але воно летить… Спіймати дай: вловити хочу Мелодію, що лине десь. Твоє лице все лине в очі. Нема надії. Це – кінець. Та пісня грає, величає, Затихла враз, не відпуска. Твій погляд попід стелі краєм, Піймав мене – тремтить рука.
2018-09-22 20:37:35
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Man Vi
Дякую за відгук 😊😊😊 Приємно чути! 😁😁😁
Відповісти
2018-09-29 10:31:20
Подобається
Інші вірші поета
Тріск burning... Altanka To Kill
Інші поети
A@ K@
@AK9197
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1768
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12477