Сонет-легенда Ночі
Man Vi
Лиш глупа тьма стоїть біля порогу Питається, де призма почуттів, Яку забрала її Ніч-небога, Напившись світла з неї поготів. "Тепер вона засяє, — мені каже, — тепер забуде, що для неї бу́ла" "А ти їй нащо? Чуєш, чи ти краще Палітри її горя, болю й суму?" А чи почула а чи ні, — не знаю, Але замовкла і кудись пішла, Та й кажуть: темна Ніч ось-ось засяє. Як зорі литимуть по вінець край, То лопне Ночі Ясної душа, Нестримним світлом темним і плющавим.
2019-06-12 12:02:02
7
0
Інші вірші поета
Вода замість віскі Run Тобі пора йти Звук єдиний — розпад
Інші поети
Yamini Labh
@ibelieveinmagic
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10910
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
52
14
2779