Відлуння міста
Man Vi
Давай загубимось у місті, Утратимо межу із часом. Не знати вихід з лабіринту, В якім ходитимемо разом, — Це так прекрасно, наче сон, І чути скрізь "Угу!" тих сов... Він буде медом у вухах, Якщо не вистачить розмов. Візьмемо сенс, що на плечах, Вкрадемо миті на вустах, Й підемо містом нелюдським. Нам вулиці таврують шлях, Ми лиш потягнемо за ним. І будем бавитись з зірками, Що кинуть в нас своєї мани, Полишать враз із Чимсь й з Нічим. І місто вдарить об цеглини, Тривогу викличе в квартирах, Піднімуть свічки, наче мрії, І полетять із ними в вирій. А ми — блукатимем щосили.
20.02.2019
6
0
Інші вірші поета
Я (не) відпускаю Звук єдиний — розпад Іти своїм шляхом Тут
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Don't know what to do
Nora
I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ
45
3
5123
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1214