Реальність
І сильні падають у прірву. Неначе дикі кажани, Постануть в пісні, де за віру Всі лягли. Як світ за ланцюги тягли, Щоб їсти мав він вдосталь сіна. І чесні інколи брешуть, Встормляють в честь кинджала Зливають кров її до рук. Чорнява, Немов смола, проклята, Посипле попелом до губ. Реальність має свої рамки, Вони прозорі, наче зорі, Вітрам подібні, що у залі. У коморі Розгулялись, наскрізь голі, І ховають все, що мають. Все, що істинне, зітхає.
2019-04-11 21:44:08
7
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2313
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4517