Пожирає затхле до смерті повітря
Man Vi
Пожирає затхле до смерті повітря Розбавлене сонцем Воно падає в прірву Стою на балконі над гаміром шин Чекаючи смерті Нового народження За ним мало б статися сяйво, Про це написали як диво "Це ж лише лампочка бахнула", — шепочу перерізаним горлом. Подивлюся в стелю лікарні, Згадаю як скло запалало зрадливе Неначе Ікар Поки Дедал сурмив у пляшку з вином. Про це написали як диво Бо вижив Кожен назвав це долею випадку Кармою, щастям Бо правильно харчуюсь, займаюся спортом Тому і вистояв Був сильний духом А мені ж потрібна смерть Та ще одне нове народження. 25.09.2022 (18:20)
2022-10-26 15:22:43
2
0
Інші вірші поета
Venenum Пам'ять про забуте Надряпати б на язиці Останні секунди
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3712
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5162