Спинись на каміні
Man Vi
Спинись на каміні Тони в говорінні Спокійному, наче сам вітер Що тихо лоскоче Всю шию й шепоче: "Куди ти ідеш, неспокою сину?" Він буде питати, Неначе та мати, Котка співатиме ледве Упасти захочеш, Ховатись досхочу У тіні дощенту померклій. А темна підніме Повіки камінні І гляне у хаосу сенси Твойого серця "Чому швидко б'ється?", — Спитає і впаде на плечі. Ти будеш кричати У темряву кляту Палатиме тиша довкола; У полум'я жару Знайдеш лишень правду, Ти дихай, коли буде змога.
2020-09-01 21:34:31
2
0
Інші вірші поета
Тече річка, тече швидко Я (Волонтер) Ми народилися не в ту епоху Напевно...
Інші поети
sheshal
@shehshal
Серафім
@_Seraphim_
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11892
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12872