Дим
Сміх у нейронах, Мить, перегони Вже відшукали щасливий кінець. Я — поза бортом Впрост, парашутом Лину за беріг усіх цих сердець. В подихах ловлю В неба щось молю І розумію, що все то — дарма, Може, покажуть В очі. Й розкажуть, Те, що не бачим...Того, що нема... Всі поспішають. Думку гадаю, А чи зупиниться в натовпі хтось. Гляне на все це, Хаос край серця Не заплете вже страх-ниточки рос. Часу в нас обмаль Болі і тромби Крадуть у вен усе місце добра Моє звертання: Люди, чекання Не подарує нічого, крім зла! Дії мов фрукти: Темрява й муки Вкриє їх цвіллю і темною гниллю. Вдумайтесь, люде Добре чи буде Цвяхом пробити наскрізь свої мрії? Маєте все Мало вам ще! Хочете більше, та ліньки самим Встати й піти! Взяти й знайти! Страх залишитись самотнім, мов дим!
2018-10-20 21:38:48
11
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5609
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4810