Напевно...

Man Vi

Напевно, красно й міцно спиш, Коли я пишу цього вірша. У мене ручка й думка лиш, Але твій світ за це гарніший. О думко, линь до її сну, Лиш глянь на неї — і вертайся. Накинь на тіло ковдру теплу, Повідай-бо, як розплелася. Чарівний усміх з гребінцем, Що пестив злотеє волосся. Ти розкажи про сон мигцем, Як щастя навкруги лилося! Вертай! Не руш її видінь: Глядіть на неї насолода. А серце взяла дивна синь: Далеко ж-бо його свобода.

2018-08-14 09:02:01

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Rachel Ranral

Мій улюблений вірш. Автор, ти молодець)

Відповісти

2018-11-11 11:41:21

Подобається

Інші вірші поета

Звук єдиний — розпад Символ пустоти Пісня Ідея

Інші поети

Romalian

@Romalian

Анастасія Гордієнко

@GordienkoAnastasiya

Nour alaiman

@m_i_t_h_a_k

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13376

Крапка

Ай

Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.

4249