Сонет 5. Вечір на роботі
Скотилось сонце стомлено за сині гори, І відблиски на куполах святих згаса, Пожухлі трави... вечір іній розсипа... Ефір розвіяв сірими пасмáми хмари. Здіймаєсь дим з комінків й падає у звори, Ялина тулиться до школи близ вікна... Я бачу лиш вершок на тлі вечірнім полотна... З'явилась зірочка... зіткала нічка штори... Хотів би птахом підкорити височінь, Ширять, кружлять, здійнятись до небес склепінь, І звідти, з вишинù, поглянуть би додолу... А може за Карпатський би гайнув уділ, Або й за сонцем вслід, можливо б полетів... Хтось стукає у двері... час вже йти додому. 11.11.2019
2021-07-10 12:26:50
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Дуже гарно описано природу і сам вечір👍
Відповісти
2021-07-10 15:08:53
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1461
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2620