Сонет 43

Микола Мотрюк

Ще з ранньої зорі, днесь на Покрови, Під храмом в пікселі "вояки" ждуть... Чи совісні, а може із любови... На Літургію з'їхались мабуть... Гармидер, крик, забрязкали окови, Хтось долілиць лежить, когось ведуть... Ох, же ж і браття..! Ох, і богослови..! Либонь, обрали ви служіння путь... "Ми скільки москалів перемололи..!" — "Солдати браві" щиро б'ються в грудь... В теплі-бо за столом важкі умови, Й куранти замість мін і градів б'ють... Ви клялися, палкі рекли промови... То ви захисники, чи людолови.?! -------------------------------------- Автор плакату — Нікіта Тітов

2024-12-28 19:34:05

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Н Ф

Справедливо. Плакат крутий!

Відповісти

2024-12-29 16:18:20

1

Лео Лея

Це просто крик душі💔

Відповісти

2025-03-11 19:46:25

1

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4615

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5504