Сонет 32
Микола Мотрюк
Весну жадану ніжний легіт принесе, Полегшить біль, розвіє, наче прах, скорботи... Та не розбудить млосну душу від дрімоти, Й до Бога мислі грішної не вознесе... Я прагнув мчати забуваючи про все, На швидкості круті долати повороти... Себе вже, Господи, не можу побороти, Несила опиратись поклику шосе... Жага із пристрастю у плоть слабку вп'ялися, Неначе рак, із тілом намертво зрослися... Контроль утрачено, система дала збій... На максимумі газ, без гальм лечу в відбійник... Змагаючись із тінню я програв двобій... Ісусе, пом'яни м'я... молю, як розбійник...
2023-03-21 16:40:21
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Терті пляцки
Геніально
Відповісти
2023-03-27 17:37:44
Подобається
Інші вірші поета
Тріолет 44 *** Тріолет 45 Сонет 35
Інші поети
Danny
@danny_o91s
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2035
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1580