Сонет 32

Микола Мотрюк

Весну жадану ніжний легіт принесе, Полегшить біль, розвіє, наче прах, скорботи... Та не розбудить млосну душу від дрімоти, Й до Бога мислі грішної не вознесе... Я прагнув мчати забуваючи про все, На швидкості круті долати повороти... Себе вже, Господи, не можу побороти, Несила опиратись поклику шосе... Жага із пристрастю у плоть слабку вп'ялися, Неначе рак, із тілом намертво зрослися... Контроль утрачено, система дала збій... На максимумі газ, без гальм лечу в відбійник... Змагаючись із тінню я програв двобій... Ісусе, пом'яни м'я... молю, як розбійник...

21.03.2023

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Терті пляцки

Геніально

Відповісти

27.03.2023, 17:37

Подобається

Інші вірші поета

Сонет 27 Сонет 25 Сонет 10 Сонет 29. Грішник

Інші поети

Harry Ananga

@harriet_karugi

Mary marko

@mary_45m

Sumyat Swezin

@Sumyat_Swezin

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

2804

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1896