Сонет 31

Микола Мотрюк

Реве в душі несамовитий буревій, Надію ломить, вириває із корінням... Життєвий шлях замів безумства сніговій, Змагання ознаменувалося падінням... Бажань гріховних в голові скажений рій Некрозним обернувся, скорченим сумлінням... Не серце — кладовище почорнілих мрій, Мов дім давно покинутий, страждає тлінням... Знемігся, Господи, я в бурі грозовій... Рятуй, бо гину..! Молю! Будь моїм спасінням..! Зникаю... розчиняюсь в темряві густій, Твоєї Слави осіни мене промінням... Я путь продовжу так, як хочеш, Спасе мій... Хай буде все по Твоїй волі... не моїй...

2023-03-11 01:01:12

Інші вірші поета

Сонет 35 Сонет 26 Сонет 6 Сонет 41

Інші поети

MuSeqHar

@museqhar

Momen ali

@momen_ali

Діана

@RusalDi

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1949

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12453