Сонет 31
Реве в душі несамовитий буревій, Надію ломить, вириває із корінням... Життєвий шлях замів безумства сніговій, Змагання ознаменувалося падінням... Бажань гріховних в голові скажений рій Некрозним обернувся, скорченим сумлінням... Не серце — кладовище почорнілих мрій, Мов дім давно покинутий, страждає тлінням... Знемігся, Господи, я в бурі грозовій... Рятуй, бо гину..! Молю! Будь моїм спасінням..! Зникаю... розчиняюсь в темряві густій, Твоєї Слави осіни мене промінням... Я путь продовжу так, як хочеш, Спасе мій... Хай буде все по Твоїй волі... не моїй...
2023-03-11 01:01:12
9
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3121
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6177