Не кажи (ні)/кс3

Last_samurai

Не кажи мені геть нічого перед тим, як лягати спати. Бо не хочу переживати, розуміти чи міркувати, дієсловом у всі набати Бити влучно. Мовчи, не варто. Я - емпат. Розумієш, така вже дивна, застережлива і потворна: Ще до того, як те́бе взнати, я купила собі мотузку Щоб здиратися нею в гори, Або зашморг на шию. Вузько? Шах і мат. Не пиши мені крім метафор, що одвічно сліпі й брехливі, Повідомлень (бо страх нещирі: бач, ніде не згубились коми). Буду певна, що очі в зливі? Так, ні слова. Ні-ні, нікому. Як відріж. Між рядків я читаю, дійсно, і у подисі тиші чую Всі дрібниці (не незмістовні), і якийсь ключовий моме́нт ще, Заспокоїть хіба пачулі? Розумієш, чим знаєш менше - Тим, мій любий, міцніше спиш.

2021-04-12 11:08:34

11

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Last_samurai

@Самоскид! 🌚Не тільки мої

Відповісти

2021-04-12 16:51:19

1

Самоскид!

@Last_samurai ☻

Відповісти

2021-04-12 16:51:48

1

Last_samurai

@Самоскид! ☻

Відповісти

2021-04-12 16:52:24

1

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

6801

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12695