Не кажи (ні)/кс3
Не кажи мені геть нічого перед тим, як лягати спати. Бо не хочу переживати, розуміти чи міркувати, дієсловом у всі набати Бити влучно. Мовчи, не варто. Я - емпат. Розумієш, така вже дивна, застережлива і потворна: Ще до того, як те́бе взнати, я купила собі мотузку Щоб здиратися нею в гори, Або зашморг на шию. Вузько? Шах і мат. Не пиши мені крім метафор, що одвічно сліпі й брехливі, Повідомлень (бо страх нещирі: бач, ніде не згубились коми). Буду певна, що очі в зливі? Так, ні слова. Ні-ні, нікому. Як відріж. Між рядків я читаю, дійсно, і у подисі тиші чую Всі дрібниці (не незмістовні), і якийсь ключовий моме́нт ще, Заспокоїть хіба пачулі? Розумієш, чим знаєш менше - Тим, мій любий, міцніше спиш.
2021-04-12 11:08:34
11
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Last_samurai
@Самоскид! 🌚Не тільки мої
Відповісти
2021-04-12 16:51:19
1
Самоскид!
Відповісти
2021-04-12 16:51:48
1
Last_samurai
Відповісти
2021-04-12 16:52:24
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4825
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1874