назвіть, га
якщо ти кудись щезнеш, то доведеться
годуватися розпачем натщесерце,
і на місяць ревіти відлунням терцій,
заплітати рядки сумні.
доведеться шукати у перехожих
риси ті, що хоч трохи на тебе схожі,
зустрічати без усмішки день погожий...
чи існують без тебе погожі дні?
чи існують без тебе руді світанки?
не озвучені хайку, верлібри, танка?
був мій побут стабільним неначе танкер,
замаскований у труні.
а тепер йду босоніж і просто неба
зір уламки збираю, хоча не треба.
закарбованим подихом поміж ребер
залишаєшся у мені.
чи існують без тебе щасливі миті,
хмарочоси, загублені в оксамиті,
фотокадри невдалі, завжди розмиті
ніби зустрічі уві сні?
чи існує без тебе хіба абищо?
у легенях потрощених вітер свище,
не тримаю: однак все одно б не вийшло,
та гукатиму навесні.
бо навіщо пригоди, якщо не буде
ботхісаттхви, пророка, ісуса, будди...
хоча якось живуть же без тебе люди...
я ж раніше жила. чи ні?
2022-10-20 13:24:47
16
6