назвіть, га
якщо ти кудись щезнеш, то доведеться годуватися розпачем натщесерце, і на місяць ревіти відлунням терцій, заплітати рядки сумні. доведеться шукати у перехожих риси ті, що хоч трохи на тебе схожі, зустрічати без усмішки день погожий... чи існують без тебе погожі дні? чи існують без тебе руді світанки? не озвучені хайку, верлібри, танка? був мій побут стабільним неначе танкер, замаскований у труні. а тепер йду босоніж і просто неба зір уламки збираю, хоча не треба. закарбованим подихом поміж ребер залишаєшся у мені. чи існують без тебе щасливі миті, хмарочоси, загублені в оксамиті, фотокадри невдалі, завжди розмиті ніби зустрічі уві сні? чи існує без тебе хіба абищо? у легенях потрощених вітер свище, не тримаю: однак все одно б не вийшло, та гукатиму навесні. бо навіщо пригоди, якщо не буде ботхісаттхви, пророка, ісуса, будди... хоча якось живуть же без тебе люди... я ж раніше жила. чи ні?
2022-10-20 13:24:47
16
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
"Поэтическая эльфийка" - WtS
Га? Вау.. якось сумно-життєво
Відповісти
2022-10-20 13:52:49
1
Veil
Це настільки милозвучно й чуттєво, що серденько б'ється у ритмі вірша. Неймовірно красиво, я в захваті.
Відповісти
2022-10-20 14:00:03
3
Cryda Cooper
👏🏻👏🏻👏🏻👏🏻👏🏻👏🏻👏🏻
Відповісти
2022-10-20 14:42:27
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1874
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1328