читай/кс3
книжки дають відповідь у суворій залежності від питань. і (ти не повіриш) породжують все нові. спитай мене, ну ж бо: читай, читай думки, що спалахують зорями в голові. нотатки зроби, попідкреслюй і зрозумій оманливий сенс, що без тями в рядках тягну. він надто примарний (та навіть не зовсім мій). привласнити висновки - схоже на дивину. створи дивосвіт з білих плям непорозумінь, впиши імена та події, надай їм форм. нескоєні речі лишають вірші взамін, приспавши бажання, як віскі чи хлороформ. втамуй гучномовець, танцюй під акорди тиш, у серцебитті зрезонуй в надпотужний ікт. прокинься нарешті, хоча вже давно не спиш, з'єднай послідовність, допоки іще не звик дивитись на зміст з опозиції правоти та всім помилкам намагатись покласти край. пиши нерозбірливим почерком не листи, а мрій замальовки - й одразу хутчіш стирай. розтерши у сіру безодню цупкий папір, збагни, що супротив обернеться нанівець. почни все з нуля. і з тих самих поважних пір чорнила замінять навіки твій олівець.
2021-06-22 06:44:35
16
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Скільки разів читаю, стільки ж все нові і нові речі у твоєму вірші відкриваю👍
Відповісти
2021-06-22 12:04:47
Подобається
Last_samurai
@Лео Лея 🌞 дякую 🙃
Відповісти
2021-06-22 16:08:25
1
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13154
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1438