егоїстичне/кс3
присвяти мені трохи віршів, від яких просто їде дах. з кожним подихом тільки гірше: заблукала в чужих садах
надкумедної рефлексії, слів різких, де повітря брак астматичний супротив сіє, позабувши про свій антракт.
присвяти мені трохи часу: це нахабно, ну і нехай. вже не вірю в потреби (власне, спричиняю чуттєвий хайп,
що бентежно німіє в грудях і стискає в районі скронь). поміж ребрами злиться грудень, та від жовтня мене боронь.
присвяти мені трохи болю, трохи відчаю і журби. залишаю навік з тобою всі нездійснені ще "аби",
самовпевнені резонанси, необачний останній крок, у якому не захлинався лиш заручник пересторог.
присвяти мені трохи правди, білу постіль, холодний чай. я тобі невимовно рада, тож замовкну. ти вибачай
нелогічні та несвідомі нескінченні потоки слів. почувайся неначе вдома в гарячішій зі всіх голів.
відшукай філософський камінь, що ховається серед гір. в найціннішій із рук оправі (не забракне якщо снаги),
подаруй. почеплю на шию і носитиму наче хрест. я сприймаю тебе так щиро,
що і досі ти ще не щез.
2021-07-02 08:18:42
17
5