егоїстичне/кс3
присвяти мені трохи віршів, від яких просто їде дах. з кожним подихом тільки гірше: заблукала в чужих садах надкумедної рефлексії, слів різких, де повітря брак астматичний супротив сіє, позабувши про свій антракт. присвяти мені трохи часу: це нахабно, ну і нехай. вже не вірю в потреби (власне, спричиняю чуттєвий хайп, що бентежно німіє в грудях і стискає в районі скронь). поміж ребрами злиться грудень, та від жовтня мене боронь. присвяти мені трохи болю, трохи відчаю і журби. залишаю навік з тобою всі нездійснені ще "аби", самовпевнені резонанси, необачний останній крок, у якому не захлинався лиш заручник пересторог. присвяти мені трохи правди, білу постіль, холодний чай. я тобі невимовно рада, тож замовкну. ти вибачай нелогічні та несвідомі нескінченні потоки слів. почувайся неначе вдома в гарячішій зі всіх голів. відшукай філософський камінь, що ховається серед гір. в найціннішій із рук оправі (не забракне якщо снаги), подаруй. почеплю на шию і носитиму наче хрест. я сприймаю тебе так щиро, що і досі ти ще не щез.
2021-07-02 08:18:42
17
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Лео Лея
@Самоскид! Цікаво, а малюнок теж автора? Якщо так, то це вдвічі бомбезніше!
Відповісти
2021-07-02 13:21:18
2
Last_samurai
@Лео Лея дякую
Відповісти
2021-07-02 13:31:17
1
Last_samurai
Відповісти
2021-07-02 13:36:21
1
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1295
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1949