Спостерігач
От би мати мені шість крил, Наче серафим. Не губитись у дощ І густий цигарковий дим Не вдихати. Не мліти безсонням Денно і нощно. І життєву науку Здати хоча б заочно. Не шаліти від слів твоїх, Ціанідно-солодких. Розуміти: для тебе гріх - То не більше, ніж подих. Від насмішок людських Захищатись хисткою святістю. Гострий в грудях біль Називати щемкою радістю. Я б ті крила назвала Ілюзії, Мить і Море, І Відверте бажання Руками звернути гори, Сон і Вічність. І в просторі Поміж мільйонів Всесвітів, Я б змогла тоді без заторів Маршрут накреслити. Та не маю я крил... Не судилося в цій історії. І ,забувши про сон , Чорну каву ковтаю знову я. Вона чорна, як Ніч і Смерть, А може - як Вічність. Люди топлять у ній свій страх І свою критичність. І завершеннь тяжкий ефір Просотавсь крізь віконниці, Щоб побачити, як уночі Нездійсненному моляться.
2018-04-21 15:20:35
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Химера Зеленоока
Мабуть через те, що писалось в глибоко-декадансовому настрої)
Відповісти
2018-04-21 15:34:10
1
556633
Атмосферно
Відповісти
2018-04-21 16:41:34
1
Химера Зеленоока
@556633 Дякую😊 Це надихає, коли твої твори пробуджують у свідомості читача певні образи, чи асоціації.
Відповісти
2018-04-21 16:42:47
2
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3239
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2959