Спостерігач

Химера Зеленоока

От би мати мені шість крил, Наче серафим. Не губитись у дощ І густий цигарковий дим Не вдихати. Не мліти безсонням Денно і нощно. І життєву науку Здати хоча б заочно. Не шаліти від слів твоїх, Ціанідно-солодких. Розуміти: для тебе гріх - То не більше, ніж подих. Від насмішок людських Захищатись хисткою святістю. Гострий в грудях біль Називати щемкою радістю. Я б ті крила назвала Ілюзії, Мить і Море, І Відверте бажання Руками звернути гори, Сон і Вічність. І в просторі Поміж мільйонів Всесвітів, Я б змогла тоді без заторів Маршрут накреслити. Та не маю я крил... Не судилося в цій історії. І ,забувши про сон , Чорну каву ковтаю знову я. Вона чорна, як Ніч і Смерть, А може - як Вічність. Люди топлять у ній свій страх І свою критичність. І завершеннь тяжкий ефір Просотавсь крізь віконниці, Щоб побачити, як уночі Нездійсненному моляться.

2018-04-21 15:20:35

9

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Химера Зеленоока

Мабуть через те, що писалось в глибоко-декадансовому настрої)

Відповісти

2018-04-21 15:34:10

1

556633

Атмосферно

Відповісти

2018-04-21 16:41:34

1

Химера Зеленоока

@556633 Дякую😊 Це надихає, коли твої твори пробуджують у свідомості читача певні образи, чи асоціації.

Відповісти

2018-04-21 16:42:47

2

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2692

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

7166