Слово
Химера Зеленоока
У храмі слова впавши на коліна Зігнулась в кому від душевних ран. Я почала лірично, наче Ліна, А закінчу цинічно, як Жадан. Я не вдягаю лавр собі на скроні - Його вдягати може лише час. Та мої строфи зовсім безборонні Перед прицілом кожного із вас. І кожен з тих, хто зараз за дверима Поруччя гне, рвучись в мій Пантеон. Це звір із полум'яними очима, Прозорий, та реальний наче сон. І кожна крапля крові, що пролита, І кожна мною зронена сльоза, Була чорнилом в каламар улита, Уплетена в рядок немов лоза. Нехай підніме строфи лютий вихор. Най буде Слово, інше най горить! В поезії немає слова "тихо", Тут кожен символ, наче меч бринить!
2019-02-18 20:33:00
23
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Химера Зеленоока
Merci 😊
Відповісти
2019-02-18 20:44:36
Подобається
Есмеральда Еверфрі
Неймовірно...ти неперевершена, Даро😉
Відповісти
2019-02-19 04:30:31
1
Химера Зеленоока
@Есмеральда Еверфрі Дякую😊
Відповісти
2019-02-19 05:37:34
Подобається
Інші вірші поета
Спогад Асимільована муза Митцям Про гординю і потяги
Інші поети
_Sveta_Sveta_
@_Sveta_Sveta_
Daisy Daisy
@daisy_daisy
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1670
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3730