Безсоння

Химера Зеленоока

Не хочу я спати. Ні зараз, ні потім, Ні будь-коли ще не зімкну я повік. Потужним парканом колючого дроту Безсоння протягнеться місяць і рік. Я буду дивитись, як падають зорі. Безодні, не надто маштабніш зіниць Розгорнуть свої неосяжні простори Лишень трошки нижче душевних криниць. І зорі впадуть в них сяйливим відлунням. І плескотом суму окресливши дно, Зорітимуть тепло крізь плетиво буднів Яке б не ладнали вони западло. Можливо я стану ледь-ледь маргінальна, Чи фурії пломінь воскресне в мені. Та буду я тепла і трішки в печальна В безсоння донжону на самому дні.

2018-11-17 21:43:39

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Химера Зеленоока

Дякую😊 Доречі,ти куди пропав? В Клані хвилюються, мене заледь не покусали 😶

Відповісти

2018-11-18 10:17:27

Подобається

Інші вірші поета

Опівнічний чай Бійся Бажань Сон Спостерігач

Інші поети

Семіраміс

@stets

hudhaifah Siyad

@hudhaifah_siyad

Siriin

@Siriin

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

2209

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4886