Бійся Бажань

Химера Зеленоока

І що, здавалося б, із того? Як небо є, то й зорі будуть. Але до Всесвіту вимоги Ти все ж берешся оприлюднить. "Кохання хочу!". Милий світе! Поглянь звисока на причинну, Чиї ще не зів'ялі квіти Собі зів'ять просять причину. Немов дитяча забаганка, У вухах Всесвіту дзвеніло: "Кохати хочу без останку. І ще аби мене любили. " Хотіла - маєш. Розпишися. Недоспані зимові ночі Не спи, і за того молися, Хто тебе бачити не хоче. А інший гасне і зітхає, Коли твій образ тане димом У вогнянім думок розмаї, І сум ножа встромляє в спину. І що, здавалося б, із того? Таке просте людське бажання... А жаль, що в нас немає змоги Самим собі обрать кохання.

2018-11-21 19:58:08

9

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Стренжер

Неперевершено і правдиво!)💞оплески👏💫

Відповісти

2018-11-21 20:05:01

1

Химера Зеленоока

@Стренжер Merci😊

Відповісти

2018-11-21 23:19:54

1

Сонях у полі

Це настільки прекрасно, що навертаються сльози

Відповісти

2019-07-22 12:18:22

Подобається

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4586

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2262