Шторм

Химера Зеленоока

У душі крився шторм. Ще півтакту - і я на межі. Грізним гребенем хмари Рівняє гряда блискавиць. А я знову зі спокою вниз, У круті віражі. До півсмерті, до того часу, Як впаду долілиць. Розтривожене небо Хита своїм сивим чолом, Прихиляється лагідно скронею До моїх віч. А я, тільки зачнеться світати, Вдягаю шолом І, немов камікадзе, Пірнаю у хвилі облич. Поміж них твоє тліє примарою Знову і знов. Як кайданки, дзвенить тихий Спогад насмішкою вуст. Це уже не прихильність, Але іще не любов. Якщо хочеш, аби я зізналась - Візьми і примусь. Крає лезом зап'ясток Тінь зморшки на твоїм лиці. Тихий осуд вповзає гадюкою В доторк руки. Я ховаю від слів і від рук твоїх Рани й синці. Хоч між нами не кілометри, Але роки. Непокірна і нелогічна - Така я є. Не тікатиму, доки мене Не тримаєш ти... Блискавиця у груди Сильніше й сильніше б'є, Доки відчаю злива не буде Килимом йти...

2019-01-22 09:54:40

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Химера Зеленоока

@Владислав Безлюдний Merci😊

Відповісти

2019-01-22 10:07:34

Подобається

Химера Зеленоока

То була ніч. Мозок і телефон бастували😊

Відповісти

2019-01-22 10:08:09

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2542

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16957