Шторм
Химера Зеленоока
У душі крився шторм. Ще півтакту - і я на межі. Грізним гребенем хмари Рівняє гряда блискавиць. А я знову зі спокою вниз, У круті віражі. До півсмерті, до того часу, Як впаду долілиць. Розтривожене небо Хита своїм сивим чолом, Прихиляється лагідно скронею До моїх віч. А я, тільки зачнеться світати, Вдягаю шолом І, немов камікадзе, Пірнаю у хвилі облич. Поміж них твоє тліє примарою Знову і знов. Як кайданки, дзвенить тихий Спогад насмішкою вуст. Це уже не прихильність, Але іще не любов. Якщо хочеш, аби я зізналась - Візьми і примусь. Крає лезом зап'ясток Тінь зморшки на твоїм лиці. Тихий осуд вповзає гадюкою В доторк руки. Я ховаю від слів і від рук твоїх Рани й синці. Хоч між нами не кілометри, Але роки. Непокірна і нелогічна - Така я є. Не тікатиму, доки мене Не тримаєш ти... Блискавиця у груди Сильніше й сильніше б'є, Доки відчаю злива не буде Килимом йти...
2019-01-22 09:54:40
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Владислав Безлюдний
не сразу догнал, как читать, но как поймал длину строки, сразу увидел рифмы на месте. Сильно.
Відповісти
2019-01-22 09:56:20
1
Химера Зеленоока
@Владислав Безлюдний Merci😊
Відповісти
2019-01-22 10:07:34
Подобається
Химера Зеленоока
То була ніч. Мозок і телефон бастували😊
Відповісти
2019-01-22 10:08:09
Подобається
Інші вірші поета
Вірна Дуалістичність потягів душевних Флер мелодій Опівнічний чай
Інші поети
دجن
@3ams
Ден Щусь
@apocalipt_b
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
49
6
790
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1348