Тихіше
Тихіше, приборкай норов. Я чую тебе чудово. Набридли твої повтори, Набридли скляні розмови. Замовкни хоча б на хвильку І врешті втям, чоловіче: Огидна така поведінка Тобі аж ніяк не личить. Можливо, я істерична І просто жахливо готую, Гучна, дурна, нелогічна - Це часто від тебе чую. І ти можеш бити посуд, І можеш вити на Місяць. А можеш на власний розсуд Тікати скоріше звідси. Навіщо ж були всі ті квіти, Дешеві любовні зізнання? Щоб потім тоскно нидіти І звати мене покаранням? А я от тебе любила Без різних умовностей, сильно. Який ти невдячний, милий. Тепер я від цього вільна. Тепер я танцюю без тебе, Комфортно мені наодинці. Немая в партнері потреби У танець закоханій жінці. Тихіше, не лайся, любий, Поріг в тебе за плечима. Хай, може, це трошки грубо. Але на те є причини.
2018-08-07 12:19:01
12
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Химера Зеленоока
Веселощі - це наше все😊
Відповісти
2018-08-07 12:24:46
Подобається
Стренжер
Я думаю, що кожного разу говорити, які в тебе чудові вірші не дуже щось. 👀 Просто знай, для нас вони - 💗.
Відповісти
2018-08-07 12:34:24
1
Химера Зеленоока
Відповісти
2018-08-07 12:39:06
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2373
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5824