Флер мелодій
Під звуки босанови,
А часом - ноти джазу,
Сотаються розмови,
Стираються образи.
Ремарки невеличкі,
Як струн надсадний стогін.
Лише твоє обличчя
Пульсує сном у скронях.
Я б мала здогадатись,
Що вірусові ритму
Не здатна опиратись,
Що скоро в нім загину.
Оголюються нерви
Лящатами мінорів.
Усі твої маневри
Мене колись підкорять.
Перебираєш струни,
Немов це - звична справа.
Твоя байдужість труїть,
Як віра безпідставна.
І душать напівтони,
Втинаючи повітря.
Тут вже я безборонна,
Для нападу відкрита.
Новий порив мелодій,
Нещадно шарпа шкіру.
Кричати ладна : "Годі!"
Та в це сама не вірю.
Ти - десь, ти не зі мною.
Саднить душа розбита.
Хай випадуть росою,
Всі сльози, що пролито.
Я загублюсь у шалі:
Мелодії й твоєму.
За се сплатити маю
Своїм життям напевно.
Самотня босанова,
Різкі пориви джазу.
Стоїмо поруч - двоє,
Але, нажаль, не разом.
17.06.2018
8
3