Стоїчний вірш
Andrii Katiuzhynskyi
Не нарікаю більше я на Долю - Мене вона, як всіх, колись згноїть! Я надто дорого сплатив за Волю - Не маючи ні друзів, ні сім'ї...
2021-03-12 05:54:09
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за коментар, так дійсно, говорять, що кожен сам господар своєї долі, але коли проживеш вже років за тридцять і дивишся на власні здобутки, дуже часто тебе охоплює таке враження, що хтось тобі дуже сильно допомагає або навпаки!
Відповісти
2021-03-12 09:18:49
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Життя моє тепер - це майже пустота, Єдине, що лишилося - Мета!
Відповісти
2021-03-12 11:42:43
Подобається
Інші вірші поета
Невідправлений лист Весна на каналі Про гординю та гордість Перед відлигою
Інші поети
dishka1234_AWT
@dishka1234_AWT
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3931
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5063