Весняний етюд

Andrii Katiuzhynskyi

Вже лід давно на ріках скрес, І сніг просів під гнітом, Мороз колючий раптом щез; Промінням сонця ліс умитий. Перші проталини весни В крижаних латах сяють, Весняні ранні гожі дні Всіх щастям напувають. І кожна гілка вирізня Весни ходу легкую; І синій пролісок й старий вербняк Прихід її нотують.

2020-10-06 04:40:10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Andrii Katiuzhynskyi

Дуже добре, що є кому це оцінити, Ваші відгуки надихають писати!

Відповісти

2020-10-06 09:38:29

Подобається

Andrii Katiuzhynskyi

Дякую, сподіваюсь - писатиму так й далі!

Відповісти

2020-10-06 09:44:42

Подобається

Andrii Katiuzhynskyi

Дуже дякую!

Відповісти

2020-10-06 10:28:54

Подобається

Інші вірші поета

Про правильну дорогу в житті У цього світу тільки два лиця Літні фарби Роздивляючись залишки щезлої культури

Інші поети

OhNamSoo

@OhNamSoo

_GeminiWrld

@_GeminiWrld

somewhere

@somewhere

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1440

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1767