Весна прийшла
Весна - тончиться снігу біле покривало, Кущі трави звільняючись - стають рудим рядном; Чорні проплішини весняної землі відталої Водою напуваючись - стають розкислим місивом-багном. Синиця-халамидниця весело тінькає - днів теплих просить, Цвірінькаючим горобцям весняне сонце надає утіхи і снаги, Статечний грак нерозторопно походжає, землю дзьобаючи носом, Шумливі галки пташинії розпочали торги. Шпак-пересмішник над усіма знущається навмисне: То трель його луна в повітрі, то - нявчить, як кіт; День жайворонка в небі ллється пісня... - Крокує семимильними весна кроками - її вже не спинить.
2021-03-20 08:38:41
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Velles
Как всегда пишите красотой художника🥰
Відповісти
2021-03-20 11:16:38
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Стараюсь - а там как уж получается!
Відповісти
2021-03-20 11:17:48
Подобається
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi получается🙂
Відповісти
2021-03-20 11:18:16
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3236
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2761