Примара любові
Не знаю: чим прогнівав долю, Чи чимось перед небом завинив?- Та погляд цей пронизливий ламає волю, А образ звабливий не полишає снів. Чого не в силах я її забути, Чому щось мовити бракує слів, І чом в очах тих карих прагну я втонути, Чим голос мене дзвінкий полонив? Спромігся як утрапити в тенета, З яких не виборсатися мені? Як відбуваються в житті людей моменти, Коли згораєш в пристрасті вогні? Чим так вона мене приворожила, Який в собі несе магічний дар?- Що легко так зламала мої крила, Буття перетворивши на нуар.
2020-09-08 04:40:19
6
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
45
9
2383
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7483