Ловець тіней
Вечірні фарби тишком никнуть, Ліс оточив мисливця сірою стіною... Ти думав, що назавжди тіні зникнуть, Але вони прийшли сьогодні за тобою. Мисливцем став на тіней ти - так доля склалась, Тоді ти був за них сильнішим у стократ; І якщо тінь у світ цей потикалась, Її у Навь ти завжди відправляв назад. Бували тіні, що весь час вертались, І чим примар тих вабив світ людський? Та якщо другий раз та сама тінь траплялась, Її ти знищував - закон мисливський був такий. Серед ловців тіней ти славився умінням, Та зараз - сам став здобиччю чужою... Мисливці знають: коли ти граєш з тінню - То тінь обов'язково прийде за тобою. Навь - потойбічний світ у слов'янській міфології
2021-02-05 19:10:28
4
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi это ваша изюминка🙂
Відповісти
2021-02-05 19:27:24
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Благодарю!
Відповісти
2021-02-05 19:28:20
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, дуже приємно!
Відповісти
2021-02-06 06:42:07
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5852
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3037