Ловець тіней
Andrii Katiuzhynskyi
Вечірні фарби тишком никнуть, Ліс оточив мисливця сірою стіною... Ти думав, що назавжди тіні зникнуть, Але вони прийшли сьогодні за тобою. Мисливцем став на тіней ти - так доля склалась, Тоді ти був за них сильнішим у стократ; І якщо тінь у світ цей потикалась, Її у Навь ти завжди відправляв назад. Бували тіні, що весь час вертались, І чим примар тих вабив світ людський? Та якщо другий раз та сама тінь траплялась, Її ти знищував - закон мисливський був такий. Серед ловців тіней ти славився умінням, Та зараз - сам став здобиччю чужою... Мисливці знають: коли ти граєш з тінню - То тінь обов'язково прийде за тобою. Навь - потойбічний світ у слов'янській міфології
2021-02-05 19:10:28
4
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi это ваша изюминка🙂
Відповісти
2021-02-05 19:27:24
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Благодарю!
Відповісти
2021-02-05 19:28:20
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, дуже приємно!
Відповісти
2021-02-06 06:42:07
Подобається
Інші вірші поета
A Havaiian legend about a red flower Siblings Умовна велич людини Кібернетичне безумство
Інші поети
Hope_879
@Hope_879
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1126
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1872