Літня гроза
Яким беззахисним стає все літньою грозою: Жахливії розкати грому крізь гримлять, Періщить злива - ставши білою стіною, І жовті блискавки раз в раз палахкотять. Від вітру гнуться до землі дерева, Пливе сміття в потоках-ріках за вікном, По шибках лупить град, дахи вражає з неба; Кущі, трава - все ходить ходуном. І небо, наче тьма первинна, чорне- Нема для сонця ні просвіту, ні шпарини, Під водяним бичем усе живеє стогне, Ждучи, коли настане спокою хвилина.
2020-11-09 07:40:09
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Veil
Прекрасний вірш і чудовий пейзаж!
Відповісти
2020-11-09 08:25:51
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Veil Дякую за коментар!
Відповісти
2020-11-09 08:34:11
1
Velles
Пока читала слышала и запах грозы и шум дождя. Умеете передать ощущения
Відповісти
2020-11-21 19:24:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2304
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2532