Розмови за чашкою чаю
Кароліна Дар
Моїм найкращим О. і О. Чашка теплого чаю знову зігріває наші долоні, На вустах застигли слова, розлетілися серед кімнати І танцюють зимовий вальс із сніжинками на балконі, Хоча хочеться тільки кричати... Ці чотири стіни, як частина одної вежі, Тож чого сидимо отут та в очах німі запитання? Розбивай же прокляте скло і виходь скоріше за межі Мовчання... Тихий затишок просто у тиші ледь торкає холодні душі, Налякається і тікає в темінь ночі ще трішки хоробро, - Чуєш, подруго, може, досить? - хтось порушив тишу байдужу. Так добре... Очі схрещені, наче шпаги, свою власну ведуть розмову, Кинеш оком на чай і наче аж до дна пропалюєш чашку, Ми ще дітьми, напевно, придумали невідому нікому мову Так важко... В хід піде солодка отрута, наші ліки коли погано, Шоколад зігріває пальці, мабуть, краще від цього чаю, Розтікається просто в душу й чорним пластиром склеює рану. Все знаю... Тихий затишок проникає, розливається владно тілом, Слово раптом злітає з вуст і ховається в темінь ночі І чомусь ніщо не лікує так майстерно і так уміло, Як ненависний шоколад, що чужі нагадує очі...
2019-01-13 05:42:44
4
0
Інші вірші поета
Небо впало на голову... Ми досі живі?.. Просто поряд будь Тому, хто перед сном читає вірші
Інші поети
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3307
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2526