Небо впало на голову...
Кароліна Дар
Небо впало на голову... Боляче... Безпощадно... Розлетілось на друзки і розвіявся щастя дим... Повіває лиш холодом, Я тепер безпорадна. Це глухий долі вирок і ти таки був не тим. Наше щастя оманливе... Зоряне... чи веселкове... Чи тверде, наче кремінь... чи крихке, як кришталь... Доля дуже ощадливо, Та вже й не так загадково Витягає з шухляди улюблену чорну вуаль... Небо впало на голову, Не боляче і не вдарило! Від знайомих мостів залишається тільки дим... Розгаряченим оловом, Спогадом... Маревом... Вітер в тіло сніжинки... а ти таки був не тим...
2019-01-02 08:11:01
5
0
Інші вірші поета
На сусідній подушці Тому, хто перед сном читає вірші Загублене щастя ВІД СЕБЕ ВТЕКТИ НЕ МОЖНА
Інші поети
Anna Tykholiz
@westofcoast
Nazar Pytsyk
@bez_talanta
Ann Gut
@ann_gut
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5902
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2558