"Відображення моє"

Честер Фінч

Ти мене незнаєш.. Ти лиш відображення моє. Мене згадаєш,коли важко тобі буде. Всеодно.. Згинеш на дно.. Ми з тобою,неначе незнайомці. Сотню років двоє у коробці. У полоні власного моря. Зітри з очей своїх,даремні сльози.. Кінець-це лиш початок нестерпної болі. Маю при собі твої закони. Я пам'ятав.. Я сам же їх збудував.. Вірний собі.. У відображенні бачу тварину, що сходить із розуму кожної днини. Як себе зберегти? Де цю правду знайти.. Божевілля моє, роставляє пастки..

2023-03-06 21:21:23

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

Неймовірний вірш 🤩 Ви мабуть перевершили самі себе 🔥❤️

Відповісти

2023-03-06 21:25:37

Честер Фінч

@Сандра Мей Дякую❤

Відповісти

2023-03-06 21:26:10

Інші вірші поета

"Війна" "Джокер" "Розмова зі страхами" Частина 2 "Heart"

Інші поети

fellegzuhatag

@fellegzuhatag

Любов Гаврищук

@lyubov_gavrishchuk

محمد بن سعيد

@MBS

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12593

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

2491