Під дощем перламутрових мрій
Субстанція Ночі
Під дощем перламутрових мрій За стіною удавного спокою Я кружлятиму в небі сорокою, Розсікатиму зоряний стрій. Розриватиму межі симЕтрії, І дурман золотою загравою Став для мене міцною отравою Мало був ти мені близький. Під дощем перламутрових мрій Розтікатимусь ніжними ріками, Я ховатиму сон під повіками, Я всміхатимусь думці своїй.
2018-08-08 17:56:51
13
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Субстанція Ночі
@Роман Верлассен спасибі😊😀 *пішла шукати пісні гурту Vivienne Mort*
Відповісти
2018-08-08 18:10:32
1
Субстанція Ночі
ич, яка недоторкана особистість знайшлась!)😂 а що ж робити мені - чорному метелику?) Шукати своїх нічого не підозрюючих жертв?)
Відповісти
2018-08-08 18:21:11
Подобається
Субстанція Ночі
А от візьму і спробую😝 і дам відсилку на Сергія Сороку - засновника цього тренду😅 - готуйся там)
Відповісти
2018-08-08 18:24:37
Подобається
Інші вірші поета
Сльозами з-під мокрих вій Сліди Озовись... Бій в твоїй душі
Інші поети
Alonar
@Alonar
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1871
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1646