Голос
Bad Trip
(18+)
Я чую голос підземних ікон, Голодних собак, холодних, Як тон, вічливих дам. Вічно закриті від ока зівак, В сирих підземках, синіх підвалів. Вони шепчуть свої секретні мантри, Тим псам. Ти сам розумієш, не має надії на чудо, Останньому лишили в подарунок перо, Кривавим крилом під ребром, п'яного силуету. І нахуй це все! Ти залишиш по собі лиш попіл – Ніщо! Про тебе забудуть так швидко і просто, Два метри на дно і затихне твій спів. І їх голоси постійно кричать під мостами, Повних шприців, кропалів і трупів у чорних мішках BMW. Вони не забудуть про тебе, Поки ще б'ється те серце, Поки ще видно всі вени. Проблеми не за горою, Але вони звикли до них. Їх не спіймають. Їх не спіймають. Їх не спіймають. Їх не спіймають. Не спіймають...
2020-12-30 15:07:16
1
0
Інші вірші поета
Після Шумлять в лісах... КЯVСV Дно
Інші поети
_Юпитер_
@_Cuddlies_
MuSeqHar
@museqhar
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2195
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5603