Психо

Bad Trip

(18+)
Башка моя металічна, хитається під музику вітру. Пляжка виноградного, нахуй бабине літо. Небо - сіре полотно, як земелька розбита. Для сонця ми підземелля, для сонця ми невидимки. Замість серця моторчик, замість крові мастило. Замість душі ендоскилет, боже, як же мені пофартило. Під ребром, як сталагніт, стерчить столітній стилет. Я дістану з кобури ржарий, як космос, пістолет. Останнє людське диття, поховане під гущою снігу. Я блукаю по бетоним лісам в пошуках невідомої цілі. Люди були, як собаки, кожний в своїй стаї. Коли повиростали гриби, вони всі дружно розтали. Тут повелитель мух, там я спаситель дух. Тут безсердечний, там небезпечний. Хоч і тіло холодне, але не як ваші - земля. Я іду простонеба, я іду просто треба. По засніженим полям, що тягнуться за горизонт. По замерзлим рікам, що впали в довічний сон. Лінзи покриває мереживо морозу, сотню літ блукати по земельці до настання некрозу. Замість серця моторчик, замість крові мастило. Замість душі ендоскилет, боже, як же мені пофартило. Блукати по білій пустці, дивитись на сіре небо. І здохнуть в прекрасну мить.

2020-09-20 17:14:16

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12781

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3598