Скінчилося все

Bad Trip

Сонце з-за горизонту, висвітлює промінем світ. Сніги, у далеку дорогу, починають свій вічний хід. Клуби диму ринуть до хмар, щоб відчути останнє тепло. Поки усе білим снігом, чорні кості, не замело. Ще недавно лунали: розпачливий сум і радісний сміх... Ще недавно блукали, по нескінченій павутині доріг... Ще недавно птахи щебетали природі пісні... Ще недавно квітли дерева, зелені, густі, запашні... Як все скінчилось, пропало, забулось... Попадали з неба залізні птахи... Повиростали в інферні, гігантські огняні гриби... Мертві тікали з могил, розкопували свої ж гроби... Все обірвалось... Тільки крики, благання й мольби... Розривали розпачливу тишу... Полетіли до неба доріг парапети... Розсипались, ніби карткові, бетоні доми... Скінчились двобої, безкінечні сварки... Скінчилось усе... Усе закінчили...

2020-10-13 06:37:13

2

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12260

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3968