Після
Нехай згниють мої кості поношені, Як солдата славнії ножни. В землянку чорноземну кинуті - не прошені. Залишені. Забуті. І не гожі же! На пагорбі, під ним і над всіма. В повітрі білий пил. На зелених листках, На рожевих небесах. Не без них, Аж ніяк. Все лиш пил, На землі, І під нею, І на ній, І над нею. Я кричу під землею – Сотнею травинок, На поверхні. Сотнею молекул гідрогену. Я кричу і не чую свій крик! Він застиг. У повітрі...
2021-01-14 18:29:45
2
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3591
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1345