Війна
Ангеліна Пилипенко
А на Сході гинуть люди, Капає на землю кров. По солдатах звідусюди Вороги стріляють знов. А мені, мені, дитині Сняться кожну ніч жахи. Як ми будем жити нині? Та чи й виживемо ми? бумерангом зло вернеться, Росіяни, памятайте. Знайте, це вам не минеться. Тож на краще відступайте. Ви ж не хочете, щоб війни і ваш край занапастили? Отож йдіть... й щоб в Україну Кроку більше не ступили.
2018-11-03 09:48:36
2
0
Інші вірші поета
Дивний сон Правила дорожньої безпеки Освободітєлі Осінь(з книги "Заплутана історія кохання)
Інші поети
ulia_sapphic
@ulia_sapphic
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5689
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13029