Дивний сон
Ангеліна Пилипенко
Ти хто? Я зовсім-бо тебе не знаю... А ти з'явився, мов нізвідкіля. Небесний янгол, посланий із раю... І вже з-під ніг тікає знов земля. Ти - з мрій химерне зіткане видіння, Ти - грішне божевілля моїх снів. У темнім царстві ти моє проміння... З'явився враз і скоро знов здимів. Мене ти кличеш, вабиш за собою, Прийду до тебе, наче літній бриз. Твоєю стану радістю й журбою, Я обернусь серпанком сміху й сліз.
2021-05-25 11:17:35
0
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ангеліна Пилипенко
дякую, мені приємно знати, що моя творчість справляє приємне враження😊 І ще, оскільки я так розумію, що ми однолітки, може, перейдемо на "ти"?
Відповісти
2021-05-31 17:22:54
Подобається
Інші вірші поета
Лілія Освободітєлі Душі вогонь Молитва
Інші поети
Надин
@mindmap
Adara Halley
@adarahalley
Schüra
@shura_smit
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4403
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4313