А ми збиралися в дорогу
Поліна Богаєвська
А ми збиралися в дорогу, Неначе то остання путь. Зітхання, кафельна підлога. — І парасольку не забудь. Що треба? Чемно посміхнутись, Удати лад, зіграти спокій. «Ми разом, щойно повернулись!» Від сорому палають щоки. У тиші гомоніло серце, Удари грому, сірий дим. Я турбуватимусь про тебе. — ты зонтик всё-таки забыл. 04.10.22
2022-12-17 13:07:50
1
0
Інші вірші поета
Dad-related concerns Я плакал. Густаву Ару С днем рождения Червоно-чорне
Інші поети
11:11
@light_blue
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4377
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11523