And to those i prayed for...
Я замираю за мольбертом статуей. Ты слышишь шёпот? Топот белых ног? Это порхает прочь моя проклятая Мечта счастливым быть, не чувствуя дорог. На кухонном столе мои рисунки, Худые руки в тонких свитерах, Стекло дрожит от ветра, плачут струнки Души моей, уснувшей в лепестках. Черчу контрольную фигуру — треугольник, Мне планку ниже некуда ронять. Кричат родители, что я самодовольный, Меня и не хотелось им понять. «Я лучший в школе, папа, гордость класса! Нет, что ты… это? Не уроки. Что? Каракули.» И снова боль — подруга седовласая, Толкнула меня в бездну и заплакала. Весь под прицелом убегаю в Макса Планка*, И дуло лижет с похотью висок. Вот на холсте красуется землянка, Здесь реку тянет с гордостью мазок. Я автор тех сожжённых «Летних трелей», Мне с искренним сочувствием титан Шлёт робкую улыбку из-за двери, Ту самую, которой я не знал. Ты видишь, папа, я совсем серьезный, Я выбросил весь «мусор» из стола. Я вытру слёзы, вылечу нервозность, Но как же мне очистить и себя? Безумным вырос и таким остался, И утопился в красочной воде, Ведь если исподлобья смотрит маляр, А не учёный, верно — быть беде. Загнав судьбу в укромный уголок, Закрыл собой от пагубных влияний, И, упираясь тонкими руками в потолок, Ломаюсь я под гнетом ожиданий. Прошу прощения я только у себя: Прости, душа, израненное тело, Прости, мечта, за то, что без борьбы Я бросил в долгий ящик своё дело. «Ботан, заучка, чопорный, закрытый, Самый противный мальчик в нашем классе.» Я отстранён? Я в поисках гармонии, Бреду вразрез насмешкам серой массы. Замру, достигнув берега Невы. Там, за морями, слышен топот ног. Это летит ко мне навстречу радо Моя судьба, не чувствуя дорог…
2022-12-17 12:49:07
0
0
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3784
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1169