Я (Романтика)
Золотые пальцы сжимают плакаты С аскетичными бледными надписями. Мы пыль под ногами майора, Затоптаны мнимой гласностью. Из-за тихих озёр коммуны Шелестит безграничное поле. Укрывается шалью сумрака Тополь — силы синоним в народе. Моя матушка — ласка пригожая, Мать Мария — сердца невинность. Муки тлеют под кожей схожестью, Сын мятежный исполнит повинности. Я чекист, но такой же, как ты — Человек, осыпающий ложью пергаменты. «Расстрелять!» — покрывают надменность кресты, Укрываются снегом паперти. Канделябр обласкан пламенем, «Расстрелять!» — их с десяток пытали. У войны — лёд, осколки и медь, Не хрусталь, а кровавый камень. Среди узников духа у каменных стен, Там ошибка в огне фанатизма: Моя мать — и печаль, и любовь всех систем, Моя мать — лицедейка трагизма. С нас довольно дешевых истин, Распластаются тени знаменем. В этом городе ружья — кисти. Живописец — жестокий маляр. Приголублю холодное тело, Пригублю леденящий арак. Дымный полдень, в крови воскресенье. Я твой сын, мама, твой злейший враг.
2022-12-17 12:52:02
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11461
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5623