***

   Керем намагався переконати Хеллі не робити цього,але вона
не слухала.Дівчина зупинилася
по центрі кола,глянула на величезну люстру і покликала його.
   За вікном почався грім.Блискало
по всюду і навіть в будинок потрапило.Хеллі стояла і кликала
невідволікаючись ні на жодні звуки.Малювала його образ у голові і раптом відчула...
   Він стояв на виході з вітальні і
нестямно пропалював її очима.
Наближався до неї,а вона мов
у ступорі тільки спостерігала.
   За мить зілля,що приготовив
Керем вилилося на нього,–жодної
реакції.Адам зупинився.Глянув на підлогу по якій стікала кольору
болота рідина,а потім перевів погляд на неї.
   Його голова хитнулася в право
із зацікавленими поглядом.Хеллі
зрозуміла,що він не знає,що стало
причиною його смерті.
   І раптом,неочікувано,двері відкрилися.Всередину проникнуло
проміння сонця.Воно засліпило
духа і той зник.
   Увійшов Керем.
—Ти як?
—Здогадався?–неповірила дівчина.
—Хвороба рідкісна,але на щастя
я гарно вчився на біології.Лисина,
темрява, гучні звуки.
—Жаль,що там невдалось його звільнити.
—А ти не думаєш використати
братський зв'язок?
—Джордж з'являється в певний час,а от Адам може й не з'явитися
або зупинитися.Він куда самостійніший чим ми думали.
—Варто спробувати.


   Хеллі погодилася повторити,але
він не з'являвся.Їй це насторожило
і не дарма.
   Керем і вона пішли до кабінету.
Джордж робив те саме,що дратувало дівчину;все в будинку.
Вона не могла зрозуміти чому,
аж раптом прокинулася в лікарні.
Біля неї сиділа мама і гладила її руку.Сестри напроти.Вони помітили,витерли сльози,а мама
побігла,напевно за лікарем.
Тільки Хеллі знову повернулася до
замку.Відчувала вона себе краще.
Лише засмутилася,бо Керем зник.
Одна.В замку.Серед духів і відьми.
    Їй стало цікаво чому в кабінет
жодного разу не увійшов дух
Адама.Він же їх відчуває,а вона його.Чому тоді він тримається подалі від нього?Чекає в очікуванні за рогом коридору?
Чому в неї з'явився такий зв'язок
з ним?Чи він і раніше був?
   Хеллі ступила через по ріг і назад
зайшла,бо дух ледь не торкнувся її.
Тепер він по інший бік.
Терпеливий – відзначила світловолоса.
—А чи раптом ви не посварилися?–саму себе запитала
Хеллі.Вона спостерігала за чоловіком.Хотіла розгадати ту
загадку,що вони приховали сотню
років тому.
   Різні припущення виникали,але,
на її думку,вони були хибними.
Через що двоє дорослих чоловік
в яких є діти могли так законфліктувати?Майно?Ні.Діти?
Ні.Підозра?Ні.Звинувачення?Не те.
Двоє чоловіків..Діти...
—Може вони посварилися через
жінку.
—Точно.Що?–дівчина не повірила
своїм вухам.Фросі особистою персоною,стояла перед нею і скуто
посміхалась.
  Хеллі хотіла обняти її,але згадала
про Адама.
—Як ти тут?
—Довго лежала в ній.Чула все що
ти казала і навіть думала.Не витримала,тому я тут біля тебе.
   Правда? Дівчина не могла повірити цьому.
—Неті.
—До чого тут вона?
   Хеллі вийшла з кабінету і навалилася на подругу.Дівчина
знала,що Фросі недолюблює її
молодшу сестру,тому якщо й говорить про неї то завжди
використовує слово "вона'.
  
   Подруги дивилася на картини,
паралельно розмовляючи одне з
одним:
—Якщо Елла влюбила в себе Адама,то вірогідно вони справді
вбили одне одного через сварку.
—Фросі,Адам був хворий.Він навіть
якби захотів,то не зміг би.
—А якщо Джордж дізнався,що
Елла керує Адамом через його
почуття,бо той в ній бачить не її,
а Еліс.Як тобі таке припущення?
—Вона годувала його і тим самим
повільно вбивала.Про це дізнався
її чоловік і вирішив помститися,но
не встиг,бо вона...
—А що вона зробила із ним?
Цікаво,в них була служниця?
В той час у кожної заможної сім'ї
вона була.
—Якщо так,то тут повинна бути
її кімната.Перевірим?
—Залюбки.