Глава 15
У заміському будинку в колі
сиділи дівчата і хлопці та слухали страшну історію.Єдиним
світлом в кімнаті був маленький ліхтарик покритий вазою,тому
всі сиділи близько одне біля
одного.
—Якось давно в старому покинутому будинку зібрались
четверо друзів,щоб побачити
духа дівчинки.Кожен приніс
по одному інгредієнту:
пучок польових квітів, камінці
з струмка та краплю воронячої
крові.Все те вони перемішали
у кастручі з кип'яченою водою
і по колу випили.Через кілька
хвилин будинок почав трястись.
Нізвідки доносився голос
і сміх:–"Хто посмів мене потривожити",–загарчав хтось
і засміявся так,що посуд в кімнаті
попадав на підлогу і розбився.–
"Тепер прийдеться платити за
свій прихід".І вони заплатили.
Своїми душами,–прокричала
оповідачка й всіх налякала.
—Я ж чуть копита не відкинула,–
наголосила Фросі переводячи
дихання.
—Ну ти вмієш розповідати Карин,–зауважив однокласник
Хеллі та Фросі.
—Звідки ти знаєш цю історію?–
спитала Хеллі.
—Від однієї хорошої людини.
—Цікаво,а це правда?–спитала
Фросі.
—Так,–недумаючи відповіла
Карина.
—А ти чого мовчиш?–спитала
Хеллі Керема.
—Точно.Кереме,це правда чи
вигадка?
—Так,–неохоче відповів він.
—А ти Хеллі віриш,–невгавала
подруга.
—Ні.Це страшилка придумала
для дітей,щоб їх лякати.
—Давай перевіримо.Підемо до
того будинку і зробимо теж
саме,що й ті друзі,–запропонувала
Карина.
—Ти небоїся?–спитав Карину
однокласник.
—А чого тут боятися.Це ж
тільки страшилка.–Так Хеллі?
—Так.
—От і добре.Тож завтра вечером
зустрінемось біля мого дому.
Хто з нами?
—Що?Ні?Я ще не...
—Злякалася?–стояла на своєму
Карина.
—Ні.Домовились.
—Я з вами,–озвалась Фросі.
—І я.Кереме?
—Карин,можна тебе на хвилину?–
спитав він і вони відійшли,а
через пару хвилин повернулись.
—То ти з нами?–спитала Фросі.
—Так,–відповів він і зітхнув.
Видно йому несильно сподобалась
ця задума.
Цікаво, чому?
сиділи дівчата і хлопці та слухали страшну історію.Єдиним
світлом в кімнаті був маленький ліхтарик покритий вазою,тому
всі сиділи близько одне біля
одного.
—Якось давно в старому покинутому будинку зібрались
четверо друзів,щоб побачити
духа дівчинки.Кожен приніс
по одному інгредієнту:
пучок польових квітів, камінці
з струмка та краплю воронячої
крові.Все те вони перемішали
у кастручі з кип'яченою водою
і по колу випили.Через кілька
хвилин будинок почав трястись.
Нізвідки доносився голос
і сміх:–"Хто посмів мене потривожити",–загарчав хтось
і засміявся так,що посуд в кімнаті
попадав на підлогу і розбився.–
"Тепер прийдеться платити за
свій прихід".І вони заплатили.
Своїми душами,–прокричала
оповідачка й всіх налякала.
—Я ж чуть копита не відкинула,–
наголосила Фросі переводячи
дихання.
—Ну ти вмієш розповідати Карин,–зауважив однокласник
Хеллі та Фросі.
—Звідки ти знаєш цю історію?–
спитала Хеллі.
—Від однієї хорошої людини.
—Цікаво,а це правда?–спитала
Фросі.
—Так,–недумаючи відповіла
Карина.
—А ти чого мовчиш?–спитала
Хеллі Керема.
—Точно.Кереме,це правда чи
вигадка?
—Так,–неохоче відповів він.
—А ти Хеллі віриш,–невгавала
подруга.
—Ні.Це страшилка придумала
для дітей,щоб їх лякати.
—Давай перевіримо.Підемо до
того будинку і зробимо теж
саме,що й ті друзі,–запропонувала
Карина.
—Ти небоїся?–спитав Карину
однокласник.
—А чого тут боятися.Це ж
тільки страшилка.–Так Хеллі?
—Так.
—От і добре.Тож завтра вечером
зустрінемось біля мого дому.
Хто з нами?
—Що?Ні?Я ще не...
—Злякалася?–стояла на своєму
Карина.
—Ні.Домовились.
—Я з вами,–озвалась Фросі.
—І я.Кереме?
—Карин,можна тебе на хвилину?–
спитав він і вони відійшли,а
через пару хвилин повернулись.
—То ти з нами?–спитала Фросі.
—Так,–відповів він і зітхнув.
Видно йому несильно сподобалась
ця задума.
Цікаво, чому?
Коментарі