Глава 1
Рука гралася з йойо,йдучи по затемнілій стежці.Нею зрідка хто їздить,тому
турбуватися про безпеку
не було варто.Та не цього разу.
Ниточка пірвалася і йойо покотилося.Зачекавши поки воно
зупиниться,вона хутко схопила його,але за мить біля неї опинився автомобіль.
Прокинулася дівчина в добре
освітлюваній кімнаті.Перше,що
відчула - це біль в голові,
напевно через удар об асфальт,
коли її збив автомобіль.Нарешті
піднявшись, вона глянула в
сторону вікна звідки видніла
темрява.Підійшовши до нього,
відкрила та заглянула в низ.
Другий поверг,-височенько.
З сторони дверей почулися
цукотіння туфель.До кімнати
увійшла жінка у квадратних окулярах.На ній була
була блузка,чорна
спідниця та кофтинка.Побачивши пусте ліжко її обличчя набуло стурбованого вигляду.Відкрите вікно,наче підказало їй щось,бо вона миттю вибігла з кімнати.
Почувши,що та жінка вийшла,
Хеллі виповзала з під ліжка
та знову заповзла побачивши
хлопця,що увійшов до кімнати.
Після хвилини мовчання він мовив:
—Нехвилюйся,тебе ніхто
не скривдить,–секунду подумавши,
вона виповзала з під
ліжка й зловила приязний погляд.–
Мене звати Керем.А тебе?
—Хеллі.Чому я тут?–спитала вона з явною недовірою.
—Ти була непритомна й ми відвезли тебе сюда.
—Ти і та жінка?
—Ні,я і мій водій.А та жінка-
прислуга, вона прийшла
перевірити чи ти впорядку.
—Мені пора.
—Ти впевнена? Ти отримала сильний удар.
—Так,–відповіла вона,після чого
він провів її до автомобіля в
якому вже був водій.Спочатку
вона задумалась чи варто
їм довіряти,але вже сиділа на задньому сидінні.
За декілька хвилин Хеллі
прибула до дому.Вона страшено хвилювалася,боячись,що зараз її зловлять,але опинившись в рідних стінах - заспокоїлась.На той час
всі в дома вже спали,крім її
сестри,яка одразу почала розпитувати,але Хеллі
незнала що відповісти,бо як
не намагалася нічого не пам'ятала.
Наче чорна прірва з'явилася в закапелках її пам'яті.
турбуватися про безпеку
не було варто.Та не цього разу.
Ниточка пірвалася і йойо покотилося.Зачекавши поки воно
зупиниться,вона хутко схопила його,але за мить біля неї опинився автомобіль.
Прокинулася дівчина в добре
освітлюваній кімнаті.Перше,що
відчула - це біль в голові,
напевно через удар об асфальт,
коли її збив автомобіль.Нарешті
піднявшись, вона глянула в
сторону вікна звідки видніла
темрява.Підійшовши до нього,
відкрила та заглянула в низ.
Другий поверг,-височенько.
З сторони дверей почулися
цукотіння туфель.До кімнати
увійшла жінка у квадратних окулярах.На ній була
була блузка,чорна
спідниця та кофтинка.Побачивши пусте ліжко її обличчя набуло стурбованого вигляду.Відкрите вікно,наче підказало їй щось,бо вона миттю вибігла з кімнати.
Почувши,що та жінка вийшла,
Хеллі виповзала з під ліжка
та знову заповзла побачивши
хлопця,що увійшов до кімнати.
Після хвилини мовчання він мовив:
—Нехвилюйся,тебе ніхто
не скривдить,–секунду подумавши,
вона виповзала з під
ліжка й зловила приязний погляд.–
Мене звати Керем.А тебе?
—Хеллі.Чому я тут?–спитала вона з явною недовірою.
—Ти була непритомна й ми відвезли тебе сюда.
—Ти і та жінка?
—Ні,я і мій водій.А та жінка-
прислуга, вона прийшла
перевірити чи ти впорядку.
—Мені пора.
—Ти впевнена? Ти отримала сильний удар.
—Так,–відповіла вона,після чого
він провів її до автомобіля в
якому вже був водій.Спочатку
вона задумалась чи варто
їм довіряти,але вже сиділа на задньому сидінні.
За декілька хвилин Хеллі
прибула до дому.Вона страшено хвилювалася,боячись,що зараз її зловлять,але опинившись в рідних стінах - заспокоїлась.На той час
всі в дома вже спали,крім її
сестри,яка одразу почала розпитувати,але Хеллі
незнала що відповісти,бо як
не намагалася нічого не пам'ятала.
Наче чорна прірва з'явилася в закапелках її пам'яті.
Коментарі