Парк
Приємна краса осіння, Чудові навкруг краєвиди. Сонечко шле проміння… Кольорів різні види… Плинуть думки неспішно, Спокій в душі панує. Вдома сидіти – грішно, Тіло вже в парк прямує. Парк зустрічає радо – Барвами погляд гріє. Повільним своїм листопадом Серце потішить вміє. Тут вітерець гуляє, Щоки холодить трішки, Багато за що він знає… Щось нашепоче нишком… Цей мандрівник незримий Світом літає довго. Дух його, геть нестримний, Ледь доторкнеться мого. Парк – не бурхливе місце, Все тут відпочиває. Шанують природу люди, Й вона їх оберігає.
2021-10-15 16:56:20
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Виталий Гречка
Может еще чего-нибудь выложу, со временем, надо посмотреть. Спасибо!
Відповісти
2021-10-15 18:48:02
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1778
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1994