Дарина Домотенко
@Darina_d
Книги Всі
Вірші Всі
Тече вода
Тече вода в синє море, Човен поганяє. Той на хвилях гойдається - Дороги не знає. Тече вода джерельцем, Темним лісом, гаєм. Бреде козак з жеребцем, А куди не знає. Тече вода річкою, Беріг омиває. Плаче дівча нічкою, Як жити не знає. Тече вода світом білим, Все бачить, все знає. А ти глянеш в її хвилі, І все в мить узнаєш!
4
0
489
Замріялася молодая
Жовтий місяць сяє, По небу гуляє. Дівчинонька гляне, Й посмішка заграє. Він усе розкаже - Доленьку покаже. А як взнаєш - серце мліє, Бо скоро миленький пригріє. А там уже весілля і своя хатина, А он у колисці маленька дитина. Так дивилася, гадала, Доки мати не позвала. "Чом, донечко, ти такая - Наче глухая та німая? Тебе коли не позову - У відповідь і ні "гу-гу"." "І не глуха я, й не німа. Замріялась я, молода, Про доленьку мою подальшу, Весілля, хату й внуча ваше."
2
0
311
Жовтий місяць
Жовтий місяць з-за обрію визирнув, І за хмарку білую сховався. Потім знову з-за неї виглянув, Так, начебто посміхався. А дівчина, що його виглядала, Все плаче, й плаче край вікна. Сьогодні, горечка зазнала. З милим розсталась вона. Всю ніч бідная плакала, Від сліз й очі не просихають. Сидить змучена та заплакана. А чого? - ніхто не спитає. Зрадив її той, кого вона кохала. Поїхав собі іншої шукати. А вона не знала й даремно чекала... Як довго, як вірно, тепер йому не знати. При свічках зірчастих, В світлі полуночі. Сидить вона сама в кімнаті,,, Закрила сині очі. В думках лиш сум, печаль і жаль. Кохання їй принесло біль. І в цьому є своя мораль, Помилка в ньому, а не в ній!
2
0
381